ген

I присл.

Указує на віддалення місця, часу, напряму проходження дії; он там, далеко.

II -а, ч., біол.

За сучасним уявленням, одиниця спадкової речовини, за допомогою якої ознаки і властивості батьків передаються нащадкам. Домінантний ген.

••

Ген-аналізатор — ген, який адаптований до певної плазми і відповідає на її зміни зміною свого прояву.

Ген-інгібі́тор — ген, що пригнічує прояви інших неалельних генів.

Ген-модифіка́тор — ген, що посилює або послаблює прояв іншого гена.

Ген-мута́тор — ген, здатний різко змінити мутабельність організму.

Ген-опера́тор — ген, який сприймає сигнали з метаболічного апарату цитоплазми і активує структурні гени.

Ген-підси́лювач — ген-модифікатор, дія якого спрямована на підсилення прояву іншого гена.

Ген-регуля́тор — ген, який контролює синтез ферментних білків.

Ген-супре́сор — ген, який обумовлює пригнічення прояву неалельного мутантного гена.

Лета́льний ген — ген, який сприяє зниженню життєздатності зародка аж до його загибелі.

Структу́рний ген — ген, який обумовлює контроль певної інформації.